Як заземлити розетки в квартирі: покрокова інструкція

Що означає заземлення розетки і навіщо воно потрібне

Заземлення розетки означає з’єднання її спеціального контакту із захисним провідником PE, який веде до заземлювального контуру будівлі. У нормальному режимі струм по цьому провіднику не тече. Він починає працювати лише в аварійній ситуації, наприклад, коли фазний дріт торкається металевого корпусу приладу.

Якщо такий пробій стався, а заземлення немає, корпус опиняється під напругою 230 V. Людина, доторкнувшись до нього, замикає коло через своє тіло на підлогу чи батарею і отримує удар струмом. Захисний провідник PE відводить струм витоку прямо в землю, минаючи тіло людини. Одночасно в електрощиті спрацьовує пристрій захисного відключення або автоматичний вимикач, який за частки секунди знеструмлює пошкоджену лінію.

Для техніки заземлення також критичне. Імпульсні блоки живлення сучасної електроніки мають фільтри, які відводять високочастотні завади саме через контакт заземлення. Без нього на корпусі комп’ютера чи пральної машини накопичується потенціал у кілька десятків вольт, який хоч і не небезпечний для життя, але може вивести з ладу чутливі компоненти.

Яка схема заземлення дозволена в квартирі за ПУЕ

Правила улаштування електроустановок (ПУЕ) для житлових квартир передбачають три основні системи заземлення: TN-C, TN-S і TN-C-S. У старих будинках ви майже напевно маєте справу з системою TN-C, де нульовий робочий (N) і нульовий захисний (PE) провідники об'єднані в один PEN-провідник по всьому стояку. Для нових розеток із заземлювальним контактом така схема не підходить, бо в разі обриву спільного провідника на корпусі приладу з'являється небезпечна напруга.

Під час модернізації електрики слід реалізувати систему TN-S або TN-C-S. У TN-S захисний PE і робочий N провідники розділені по всій довжині лінії, від трансформаторної підстанції до квартирного щитка. Це найбезпечніший варіант, але в багатоквартирних будинках він потребує прокладання окремого захисного провідника від поверху вводу. На практиці частіше застосовують TN-C-S: PEN-провідник розділяють на PE і N безпосередньо у ввідно-розподільчому пристрої на сходовій клітці або в поверховому щиті, а далі до квартири заводять уже п'ять проводів (три фази, N і PE). Саме цю схему вимагають ПУЕ для нових або реконструйованих електроустановок житлових приміщень.

Як підготувати проводку до заземлення розеток

Підготовка починається з ревізії квартирного щитка. Вам потрібно відкрити кришку і знайти нульову шину (N) та шину заземлення (PE). Якщо PE-шина відсутня або до неї не підведено жодного проводу від поверхових мереж, система заземлення TN-C-S у будинку не реалізована і підключати розетки до щитка безпечно не вийде.

Далі переходять до заміни кабелів у штробах. Двожильний алюмінієвий або мідний дріт демонтують і на його місце прокладають трижильний. Переріз мідного кабелю для розеткових груп підбирають за сумарним навантаженням: 2.5 mm² для стандартних ліній і 4 mm² для виділених ліній потужної техніки.

• Вимкніть ввідний автомат і переконайтеся індикаторною викруткою у відсутності напруги на всіх лініях.
• Перевірте наявність PE-шини в щитку. Якщо її немає, зверніться до обслуговуючої організації для уточнення схеми живлення будинку.
• Видаліть старий двожильний кабель зі штроб і кабель-каналів, не пошкоджуючи існуючі траси.
• Прокладіть трижильний мідний кабель перерізом 2.5 mm² або 4 mm² залежно від запланованого навантаження на лінію.
• Дотримуйтеся кольорового маркування: фаза (L), коричневий або чорний, нуль (N), синій, заземлення (PE), жовто-зелений.
• Під’єднайте PE-жилу до шини заземлення в щитку, а на протилежному кінці залиште запас для монтажу в підрозетник.

Жовто-зелену жилу заземлення ніколи не використовують для комутації фази чи нуля, навіть тимчасово. Після укладання кабелю перевіряють цілісність ізоляції мегаомметром, перш ніж закривати штроби штукатуркою.

Як правильно підключити заземлення в розетці

Усередині сучасної розетки ви побачите три клеми. Бічні клеми призначені для фазного (L) та нульового (N) провідників, а центральна клема, з’єднана із заземлювальними контактами, для захисного провідника PE. Фазу заводять на праву клему, нуль, на ліву, якщо дивитися на розетку з лицьового боку. Захисний жовто-зелений провідник під’єднують до центральної клеми.

Переплутати провідники небезпечно. Якщо фаза потрапить на клему заземлення, на корпусі приладу з’явиться потенціал 220 В. Щоб уникнути помилки, перед під’єднанням перевірте індикаторною викруткою, де саме фаза, а мультиметром виміряйте напругу між фазою та нулем і між фазою та землею.

Категорично заборонено встановлювати перемичку між нульовою клемою та клемою заземлення в самій розетці. Таке з’єднання називають зануленням. Воно створює смертельно небезпечну ситуацію: при обриві нульового провідника в щитку або на стояку весь потенціал фази через цю перемичку опиниться на корпусі приладу. Захисний провідник PE має завжди йти окремою жилою до головної заземлювальної шини в щитку, без розривів і з’єднань з робочим нулем після точки поділу PEN-провідника.

Чи можна заземлити одну розетку без заміни всієї проводки

Так, заземлити одну або кілька розеток без повної заміни проводки можна, якщо прокласти окремий захисний PE-провідник від цієї розетки до розподільного щитка. Такий провідник прокладають поруч із наявною лінією або окремою трасою, і він не потребує заміни фазного та нульового проводів.

Переріз PE-провідника вибирають за правилом із ПУЕ: для мідних фазних жил до 16 мм² захисний провідник має бути такого самого перерізу. Для стандартної розеткової лінії з мідним проводом 2,5 мм² PE-провідник теж беруть 2,5 мм². Ізоляція має бути жовто-зеленого кольору. Прокладіть його в окремій штробі, кабель-каналі або гофрованій трубі, уникаючи різких перегинів і місць можливого механічного пошкодження.

• У щитку PE-провідник приєднують до головної заземлювальної шини, а не до нульової.
• Стара алюмінієва проводка перерізом 2,5 мм² потребує PE-провідника не менше 4 мм².
• Прокладати PE-провідник через сусідні розетки шлейфом можна лише за умови його нерозривності.
• У будинках із системою TN-C, де немає окремої шини заземлення, цей спосіб не працює без модернізації вводу.
• Заборонено використовувати як PE-провідник металеві труби, арматуру або конструкції будівлі.

Якщо квартира розташована в старому фонді з двопровідною мережею, а на поверховому щитку відсутня шина заземлення, прокладання окремого PE-провідника до квартирного щитка не дасть результату. У такому випадку безпечним рішенням буде встановити ПЗВ зі струмом витоку 10 мА на цю лінію до повної заміни проводки.

Чому не можна заземляти розетки на батарею або стояк

Підключати заземлювальний контакт до труби опалення, водопроводу чи каналізаційного стояка прямо заборонено пунктом 1.7.123 ПУЕ. Таке рішення створює небезпеку для вас і для всіх мешканців будинку, навіть якщо на перший погляд контакт здається надійним.

Металеві комунікації не призначені для відведення струму. У разі пробою фази на корпус приладу весь стояк опиняється під напругою, і сусід, який торкнеться свого крана чи батареї, отримає удар струмом. Ось основні ризики такого підключення:

• Блукаючі струми руйнують труби. Електричний потенціал на стояку спричиняє електрохімічну корозію металу, через що на стиках з’являються протікання.
• Винос потенціалу на сусідні квартири. Якщо хтось замінив частину стояка на пластикову трубу, ваш «заземлювач» втрачає контакт із землею, але залишається під напругою для всіх, хто підключений до металевої ділянки.
• Хибне спрацьовування ПЗВ. Опір контакту труби із землею нестабільний і майже завжди занадто високий, тому пристрій захисного відключення може не розпізнати витік вчасно або, навпаки, вимикатиме лінію без причини.
• Ризик пожежі в місці з’єднання. Поганий контакт дроту з трубою нагрівається під час протікання струму, що здатне підпалити оздоблення навколо.

Будь-яке заземлення через внутрішньобудинкові комунікації не є заземленням у технічному розумінні. Єдиний безпечний шлях у квартирі, це окремий захисний провідник до щитка, приєднаний до контуру будівлі за схемою TN-S або TN-C-S.

Як перевірити, чи працює заземлення після монтажу

Одразу після підключення ви маєте переконатися, що контур заземлення справний, а не просто присутній візуально. Найдоступніший інструмент для цього, мультиметр, увімкнений у режим вимірювання змінної напруги до 750 V. Вставте один щуп у фазний отвір розетки, а другий, у контакт заземлення. Справне заземлення покаже напругу в межах 210, 230 V, тобто практично ту саму, що й між фазою та робочим нулем. Якщо прилад показує менше 180 V або нуль, ланцюг заземлення обірваний або має поганий контакт.

Швидшу й наочнішу перевірку забезпечує спеціальний тестер розеток зі світлодіодною індикацією. Такий прилад вставляють безпосередньо в розетку, і комбінація трьох індикаторів одразу вказує на правильність підключення або на конкретну помилку, обрив заземлювального провідника, переплутані нуль і фазу чи відсутність напруги. Тестери недорогі й не потребують спеціальних навичок, тому їх варто мати під рукою після будь-яких електромонтажних робіт.

Індикаторна викрутка для перевірки заземлення не підходить. Вона реагує лише на наявність фази на тому контакті, до якого ви торкаєтеся, і не здатна показати, чи з’єднаний заземлювальний провідник із контуром. Світіння індикатора на контакті заземлення свідчить не про роботу захисту, а про небезпечну помилку монтажу, фазу на корпусі. Тому обмежуватися викруткою не можна: потрібен мультиметр або тестер.

Фото: Jan van der Wolf, Pexels (Pexels License)